06.02.2018 року Верховною Радою України був прийнятий проект Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (надалі – Закон). Закон вносить чимало змін, що стосуються діяльності юридичних осіб у найпоширенішій в Україні організаційно-правовій формі - Товариство з обмеженою відповідальністю. У зв’язку з цим пропонуємо зупинитися на основних положеннях Закону та провести аналіз положень суттєво відмінних від Закону України «Про господарські товариства». Прийняту редакцію поки що не було підписано Президентом України та не опубліковано в офіційному виданні, а тому для аналізу було взято редакцію Закону, що була запропонована до другого читання (від 10.01.2018 року). Ми будемо слідкувати за процедурою набрання чинності Законом, але поки що пропонуємо виокремити положення з законопроекту по категоріях і розглядати відповідно до їх черговості викладених у документі.

Загальні положення:

  1. Кількість учасників ТОВ не обмежується (раніше існувало обмеження до 100 осіб).

  2. Вводиться поняття корпоративного договору між учасниками товариства щодо реалізації своїх прав в управлінні Товариством (наприклад, домовленість між учасниками щодо умов купівлі-продажу частки у Товаристві). Зміст цього документу є конфіденційним і не підлягає розкриттю. У випадку, якщо стороною корпоративного договору є держава чи територіальна громада (з часткою більше 25%, що прямо або опосередковано їй належить), тоді такий договір оприлюднюється впродовж 10 днів з моменту його укладання шляхом розміщення на сайті відповідного органу влади.

  3. Вводиться поняття безвідкличної довіреності з корпоративних прав (щодо учасника, як сторони корпоративного договору). Така довіреність підлягає нотаріальному посвідченню.

Створення Товариства:

  1. Найменування Товариства може бути українською мовою та іноземними мовами (у діючих правилах написання найменування це тільки українська і англійська мова).

  2. Створення Товариства відбувається за рішенням його засновника. Якщо засновників кілька, такі особи у разі необхідності визначення взаємовідносин між ними щодо створення Товариства можуть укласти договір про створення товариства в письмовій формі. Такий догові діє до дня державної реєстрації Товариства, якщо інше не встановлено цим договором або не випливає із суті зобов’язання.

  3. Перша редакція статуту підписується всіма учасниками і засвідчується нотаріально. Наступні зміни до статуту чи першу редакцію статуту (у разі реорганізації) підписують учасники Товариства, які голосували за рішення про внесення таких змін чи про затвердження першої редакції статуту (при реорганізації), або особою, уповноваженою на це органом, який прийняв таке рішення, якщо це передбачено статутом. Справжність підписів учасників або уповноваженої особи засвідчується нотаріально. Наразі діє норма щодо необов’язковості нотаріального посвідчення першої редакції статуту та обов’язку підписувати статут всіма учасниками Товариства або головою і секретарем зборів.

  4. Якщо товариство створюється в результаті реорганізації, і при цьому учасники товариства матимуть менший обсяг прав щодо відчуження своїх часток або щодо виходу з товариства, ніж мали учасники (акціонери) правопопередника, або якщо такі права є вужчими або більш обмеженими порівняно з правами учасників (акціонерів) правопопередника, перша редакція статуту такого товариства приймається одностайним рішенням всіх учасників і нотаріально посвідчується.

  5. У статуті обов’язково зазначається відомості про:
    - повне та скорочене (за наявності) найменування товариства;
    - органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень;
    - порядок вступу до товариства та виходу з нього.

    Раніше перелік був більшим і включав в себе:
    «відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок підписання установчих документів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.»

Статутний капітал та вклади учасників:

  1. Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Раніше грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснювалась за згодою учасників товариства, без визначення порядку голосування за таке рішення.

  2. Товариство не може надавати позику для оплати вкладу учасника або поруку за позиками, кредитами, наданими третьою особою для оплати його вкладу. В Господарському кодексі також існуватиме більш розширений перелік щодо заборони внесення до статутного капіталу, а саме: бюджетні кошти, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.
    Але закон виключає стару норму про заборону щодо формування статутного капіталу коштами, одержаними в кредит та під заставу або векселями.

  3. Сплата учасниками статутного капіталу повинна бути впродовж 6 місяців (раніше рік). Якщо учасник прострочив внесення вкладу, стаття 15 нового Закону передбачає процедуру сповіщення такого учасника виконавчим органом. Якщо учасник так і не вніс свій вклад, то з’явилося нове положення щодо дій загальних зборів у випадку невнесення учасником своєї частки, де частка такого учасника може бути перерозподілена між іншими учасниками товариства без зміни розміру статутного капіталу товариства та сплатою такої заборгованості відповідними учасниками.

  4. Збільшення статутного капіталу товариства, яке володіє часткою у власному статутному капіталі, не допускається.

  5. Учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства без додаткових вкладів за рахунок нерозподіленого прибутку товариства. У такому разі склад учасників товариства та співвідношення розмірів їхніх часток у статутному капіталі не змінюються.

  6. Додатковий вклад може вноситися в період до 1 року.

  7. У кожного учасника є переважне право зробити додатковий вклад в межах суми збільшення статутного капіталу пропорційно його частки. Статутом може встановлюватися можливість учасників вносити додаткові вклади без дотримання пропорцій їхніх часток у статутному капіталі або право лише певних учасників вносити додаткові вклади, а також може бути виключений етап внесення додаткових вкладів лише тими учасниками товариства, які мають переважне право. При цьому рішення про перерозподіл часток між учасниками товариства приймається всіма учасниками Товариства. Після внесення додаткових вкладів або після того як пройшов місяць з дати спливу строку сплати додаткового вкладу, Загальні збори повинні прийняти рішення про: затвердження результатів внесення додаткових вкладів учасниками товариства та/або третіми особами; затвердження розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів; затвердження збільшеного розміру статутного капіталу товариства.

  8. При збільшенні статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів номінальна вартість частки учасника товариства може бути збільшена на суму, що дорівнює або менша за вартість додаткового вкладу такого учасника.

  9. Стаття 19 Закону вказує на чіткий порядок дій щодо зменшення статутного капіталу. Так, у разі зменшення номінальної вартості часток усіх учасників товариства співвідношення номінальної вартості їхніх часток повинно зберігатися незмінним. Після чого виконавчий орган впродовж 10 днів має письмово повідомити про таке рішення кожного кредитора, вимоги якого до товариства не забезпечені заставою, гарантією чи порукою, про таке рішення. У кредиторів є 30 днів після отримання повідомлення щоб звернутися до товариства з вимогою про:
    - забезпечення виконання зобов'язань шляхом укладення договору забезпечення;
    - дострокове припинення або виконання зобов'язань перед кредитором;
    - укладення іншого договору з кредитором.

    Якщо кредитор не звернувся до товариства з письмовою вимогою, вважається, що він не вимагає від товариства вчинення додаткових дій щодо виконання зобов'язань перед ним. А якщо товариство не повідомило кредиторів про зменшення статутного капіталу кредитори мають право вимагати в судовому порядку дострокового припинення або виконання зобов'язань товариством.

  10. У учасників залишається переважне право на купівлю частки учасника, але якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на тридцять перший день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства.

  11. Якщо учасник подав письмову заяву про намір скористатися своїм переважним правом, така особа зобов’язана протягом одного місяця укласти договір купівлі-продажу пропонованої до продажу частки (частини частки). У разі ухилення продавця від укладення договору, покупець має право звернутися до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу частки (її частини) укладеним на запропонованих продавцем умовах. А якщо ухиляється покупець - продавець має право реалізувати свою частку третій особі на раніше повідомлених учасникам товариства умовах.

  12. Статутом може встановлюватися, що учасники товариства не мають переважного права на купівлю частки у статутному капіталі та інший порядок реалізації частки.

  13. Якщо продаж частки (частини частки) у статутному капіталі товариства здійснюється на аукціоні (публічних торгах) відповідно до закону, переважне право учасника товариства не застосовується. Переважне право учасника товариства також не застосовується у разі, якщо це передбачено корпоративним договором, стороною якого є такий учасник.

  14. Договір стосовно відчуження корпоративних прав може бути оплатним або безоплатним;

  15. Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників.

  16. Закон детально регулює особливості звернення стягнення на частку учасника товариства за його боргами (стаття 22). Раніше процедура описана не була.

  17. У разі смерті або припинення учасника частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства. У разі смерті чи припинення учасника – юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50% та, якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону, товариство може виключити учасника з товариства. Якщо частка такого учасника у статутному капіталі товариства становить 50% або більше, товариство може приймати рішення, пов’язані з ліквідацією товариства, без врахування голосів цього учасника.

  18. Статутом товариства може бути передбачено, що у разі смерті або припинення учасника до його спадкоємця чи правонаступника не переходить частка учасника товариства або, що спадкоємець чи правонаступник може вступити до товариства у випадках та в порядку, встановленому статутом. В цьому випадку за таке рішення щодо внесення його до статуту повинні проголосувати одностайним рішенням всі учасники Товариства.

  19. Учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 %, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників. А якщо більше 50% - за згодою інших учасників. Рішення щодо надання згоди може бути прийнято протягом одного місяця з дня подання учасником заяви, якщо інший строк не передбачений статутом. Стаття 25 описує детальний порядок та строки щодо виходу учасника з товариства який суттєво відрізняється від діючого законодавства.

  20. За рішення про набуття товариством частки у власному статутному капіталі повинні проголосувати одностайним всі учасники товариства. Товариство має право придбавати частки у власному статутному капіталі без його зменшення на розмір такої частки лише за умови, що на день такого придбання товариство сформує резервний капітал у розмірі ціни придбання викупленої частки, який не може використовуватися для здійснення виплат на користь учасників такого товариства. Частка, що належить Товариству не враховується при вирішенні питань щодо розподілу прибутку товариства, а також при розподілі майна товариства у разі його ліквідації.

  21. Стаття 27 Закону детально урегульовує виплату учасникам дивідендів, строк виплати та відповідальність посадових осіб щодо введення в оману щодо фінансового стану Товариства.

  22. Товариство не має права виплачувати дивіденди учаснику, який повністю або частково не вніс свій вклад. Також, Товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів або виплачувати дивіденди, якщо:

  23. товариство не здійснило розрахунків з учасниками товариства у зв’язку із припиненням їх участі у товаристві або з правонаступниками учасників товариства;

  24. майна товариства недостатньо для задоволення вимог кредиторів або буде недостатньо внаслідок прийняття рішення про виплату дивідендів чи здійснення виплати.

Управління товариством:

  1. До органів управління Товариством додали наглядову раду. Вона може утворюватися за рішенням загальних зборів;

  2. До компетенції загальних зборів включили таку виключну компетенцію:

  3. затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника;

  4. перерозподіл часток між учасниками товариства;

  5. розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів.

  6. Відсутня «посада» Голови товариства, його функції щодо скликання Загальних зборів виконує виконавчий орган.

  7. Закон детально прописує порядок скликання загальних зборів, внесення змін до порядку денного та проведення зборів (стаття 32-34 Закону). Є відмінності щодо осіб, які можуть скликати збори, підписувати документи, порядку внесення змін до порядку денного тощо.

  8. Загальні збори учасників проводяться шляхом спільної присутності учасників товариства в одному місці для обговорення питань порядку денного. Статутом товариства може передбачатися проведення загальних зборів учасників шляхом телеконференції, відеоконференції чи із застосуванням інших засобів електронних комунікацій, за умови, що кожен з учасників може одночасно з усіма іншими учасниками брати участь в обговоренні та голосуванні з питань, винесених на розгляд загальних зборів.

  9. Протокол підписує голова загальних зборів учасників або інша уповноважена зборами особа. Кожен учасник товариства, який взяв участь у загальних зборах учасників, може підписати протокол.

  10. Усі витрати на підготовку та проведення загальних зборів учасників несе товариство. Якщо загальні збори учасників ініційовані учасником товариства, витрати на підготовку та проведення таких загальних зборів учасників несе учасник-ініціатор зборів (якщо інше рішення не прийнято загальними зборами).

  11. Загальні збори учасників проводяться за місцезнаходженням товариства, якщо інше не встановлено статутом товариства. Проведення загальних зборів за межами території України допускається лише за одностайною письмовою згодою всіх учасників товариства.

  12. Учасник товариства може взяти участь у загальних зборах учасників шляхом надання свого волевиявлення щодо голосування з питань порядку денного у письмовій формі (заочне голосування). Справжність підпису учасника товариства на такому документі засвідчується нотаріально.

  13. Були внесені зміни щодо необхідної кількості голосів для прийняття рішення по порядку денному. А саме було впроваджено ряд питань, за які повинні проголосувати всі учасники Товариства, ¾ голосів усіх учасників або більшість голосів (стаття 35 Закону).

  14. Не прописаний обов’язковий відсоток осіб для наявності кворуму.

  15. Рішення загальних зборів можуть бути прийняті шляхом опитування, крім рішень про:

  16. обрання та припинення повноважень членів наглядової ради та виконавчого органу;

  17. внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту;

  18. злиття, приєднання, поділ, виділення або перетворення товариства, затвердження статутів правонаступників;

  19. ліквідацію товариства;

  20. визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства у випадках, передбачених цим Законом;

  21. виключення учасника з товариства.

  22. Ініціатором проведення зборів методом опитування може бути будь-який учасник товариства або виконавчий орган. В цьому випадку обов’язки щодо проведення такого опитування покладається на ініціатора.

  23. З кожним членом наглядової ради укладається цивільно-правовий договір або трудовий контракт. Цивільно-правовий договір може бути оплатним чи безоплатним.

  24. Обрання членів колегіального виконавчого органу та його голови здійснюється голосуванням щодо кожного кандидата окремо, якщо статутом не передбачено обрання членів виконавчого органу та його голови списком, кумулятивним голосуванням чи в іншому порядку.

  25. Член колегіального виконавчого органу товариства не може передати свій голос іншим членам цього виконавчого органу товариства.

  26. Повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов’язків.

  27. Закон передбачає презумпцію винності членів наглядової ради та виконавчого органу. Вважається що такі особи не винні, якщо цей факт буде доведений.

  28. Член виконавчого органу товариства не може без згоди загальних зборів учасників або наглядової ради товариства, а член наглядової ради товариства - без згоди загальних зборів учасників:
    - здійснювати господарську діяльність як фізична особа-підприємець у сфері діяльності товариства;
    - бути учасником повного товариства або повним учасником командитного товариства, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства;
    - бути членом виконавчого органу або наглядової ради іншого суб'єкта господарювання, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства.
    Порушення цих обов‘язків, є підставою для розірвання товариством договору (контракту) з такою особою без виплати компенсації.

  29. У законі відсутнє поняття ревізійної комісії. Органам Товариства дозволяється створювати інші органи, але окремого пункту про ревізійні комісії немає. Проведення перевірки фінансово-господарської діяльності товариства відбувається із залученням незалежного професійного аудитора (аудиторської фірми). Такий аудитор може бути задіяний лише у разі вимоги учасника з часткою більше 10%. (стаття 42 Закону).

  30. Посадовими особами товариства вважаються члени виконавчого органу, наглядової ради, а також інші особи, передбачені статутом товариства. Винагорода за виконання посадовою особою своїх обов‘язків та надання їй інших благ можуть здійснюватися виключно на умовах та підставах, зазначених у договорі між нею і товариством.
    При обранні на посаду посадова особа товариства зобов‘язана подати товариству перелік своїх афілійованих осіб (визначення цих осіб міститься у Законі України «Про акціонерні товариства»). У разі зміни складу афілійованих осіб посадова особа зобов‘язана повідомити про це товариство.

  31. Посадовим особам забороняється розголошувати інформацію, що стала їм відома у зв‘язку з виконанням ними посадових обов‘язків та становить комерційну таємницю товариства чи є конфіденційною, крім випадків, коли розкриття такої інформації вимагається законом. Ця заборона діє також протягом одного року з дати припинення (розірвання) договору між посадовою особою і товариством, якщо інший строк не встановлений таким договором.

  32. У Товариства є обов’язок зберігати наступні документи:

1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника);

2) статут товариства та зміни до статуту;

3) протоколи загальних зборів учасників;

4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них;

5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття);

6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства;

7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг;

8) річну фінансову звітність;

9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам;

10) документи, пов'язані з випуском емісійних цінних паперів;

11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства;

12) документи, що підтверджують права товариства на майно;

13) документи бухгалтерського обліку.

Відповідальність за зберігання документів товариства покладається на виконавчий орган товариства та на головного бухгалтера (у разі призначення) – щодо документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

  1. Законом вводяться нові поняття, а саме: поняття конфлікту інтересів (статті 43), поняття значного правочину (стаття 45), правочину щодо якого є заінтересованість (стаття 46).

Виділ та припинення Товариства:

  1. При реорганізації Товариства, якщо серед правопопередників товариства є акціонерне товариство, акціонерами якого є особи, права на акції яких обліковуються в депозитарній системі України на рахунках у цінних паперах, відкритих депозитарною установою на підставі договору з таким акціонерним товариством, реорганізація такого товариства не допускається, а рішення про реорганізацію є недійсним.

  2. Якщо товариству, до якого здійснюється приєднання, належить частка у статутному капіталі товариства, що приєднується, така частка не враховується для визначення розміру статутного капіталу товариства в результаті приєднання. Якщо товариству, що приєднується, належить частка у статутному капіталі товариства, до якого здійснюється приєднання, така частка не враховується для визначення розміру статутного капіталу товариства в результаті приєднання.

  3. Якщо частка у статутному капіталі товариства, що припиняється шляхом поділу, належить самому товариству, така частка підлягає розподілу між його учасниками пропорційно до належних їм часток у статутному капіталі товариства, що припиняється.

  4. Закон визначає можливість укладання договору про припинення Товариства, який визначатиме основні умови передачі майна, розміру часток, склад органів та інші умови припинення. Наскільки зрозуміло із правової природи цього документу, то він може бути застосований при реорганізації, а не ліквідації. Але цей нюанс потрібно дослідити більш детально.

  5. Закон більш чітко передбачає захист інтересів кредиторів у разі припинення Товариства, строки з’явлення вимог, перелік вимог про здійснення за вибором товариства дій щодо виконання зобов’язання Товариством, та відповідальність правонаступників перед кредитором.

Підсумовуючи, хотілося б наголосити, що Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування. Перехідні положення Закону передбачають пільговий період у 1 рік (з дня набрання чинності) для безоплатного приведення своїх установчих документів у відповідність до прийнятих норм. Протягом цього року положення статутів, що не відповідають Закону, будуть чинними тільки в частині, що відповідає законодавству.

З прийнятих норм Закону зрозуміло, що питання щодо управління Товариством стають більш гнучкими та надаються для урегулювання учасникам Товариства самостійно, у відповідності до їх особистих домовленостей чи структури побудови бізнесу. Саме тому не достатньо просто внести формальні зміни до статуту, важливо врахувати всі деталі відносин між учасниками та передбачити їх в установчих документах товариства.

Наша Правова група допоможе Вам привести ваші статутні документи у відповідність до норм законодавства та узгодити між учасниками Товариства усі істотні умови щодо управління юридичною особою.

 


Поділіться цією статтею в соціальних медіа: